Дівчинка була напрочуд гарна, і я, забувши про пристойність, мимоволі замилувався нею. Ймовірно, це була старша дочка, тому що я дав би їй років чотирнадцять. Біляві волосся, хвилями спадаючі на плечі, сірувато -зелені очі, здивовано і навіть розгублено дивились на мене.  - Здрастуйте, - промовив я. - Мене звуть Анатолій Михайлович. А вас як? Дівчинка почервоніла до коренів волосся. - Мене звуть Олена. І можете називати мене "ти".  - Добре, Леночка, - з серйозним виглядом пообіцяв я. - У мене книжки гарні, - раптом сказала вона і, розкривши невеликий дорожній саквояж, витягла з нього кілька дитячих книг великого формату.  Я з подивом дізнався "Казки Шарля Перро" і "Незнайко у Сонячному місті".  - Це ти читаєш? - Запитав я. - Я думав, ти вже вийшла з того віку.  - Просто дуже люблю казки, - сказала Олена. - Особливо коли мені вголос читають. Можна, я до вас на коліна сяду, а ви мені шанували?  Я кілька сторопів, але заперечувати не став. Леночка забралася до мене на коліна і я почав читати їй про порнофото блядь дівчата 18. Це тривало хвилин п'ять. Потім, що сиділа у мене на колінах, Леночка сказала: - Ти не вмієш читати. - Не вмію? - Здивувався я. - Так, ти не так читаєш. Коли я сиділа на колінах у дяді Колі, він читав мені казку про Білосніжку та семеро гномів, маленьких старичків. Так ось, він весь час цілував мене і гладив, а мені це страшно подобалося ... Такий смішний дядечко.  - Але ти ще така маленька, - спробував заперечити я. - Нічого подібного, - надулася Оленка. - Коли мене дядько Петя щипав, він говорив, що я вже велика.  - Послухай, - запитав я, - і багато чоловіків читали тобі казки таким дивним чином?  - Ні, - сказала вона, - казки читали тільки старички, а інші чоловіки всякі дурниці мені розповідали й щипати.